Вона зустріла дивака
Ну майже в сотий раз!
У нього зламана рука.
-Пішов!
-Це...Що?..Наказ?
Чому вона отак!Хіба
Казала так колись?!
І в душу вкралася журба.
А він їй:
-Помолись.
Та хто він?!Досить їй порад!
Бабуся...Як жива...
Давала тисячу їй раз...
І сто-у день Різдва.
Просила-Янголу молись.
Проси допомогти!
Бабусю...Де ж ти?!Ну озвись!
Та різні в нас світи...
Сьогодні сльози...Сльози...Знов
Червоний...Перейшла...
Не пам'ятає...Звідки кров?!
Ну як же в дім зайшла?
Ну хто її у дім приніс?!
І кров чия була?
Подряпаний гарненький ніс.
Вона ж...Йти не змогла!
Заснула.І приснився сон:
Бабусенька жива.
І дев'яностий знов псалом
Чомусь у день Різдва...
А через рік отой дивак
В дворі її чекав.
-Чому ти ходиш завжди так...
Ну...Ніби все ти знав!..
Не соромно,ти весь брудний!
Ти прати одяг вмів?
І одяг твій такий смішний!
Як з неба ти злетів!
-Ти догадалася?..Скажи...
Я Янгол...Янгол твій...
-Ти?!Янгол?!Крила покажи!
Брехать мені не смій!
-Бабуся просить,щоби ти
Псалми читала знов.
Бо різні в Вас тепер світи.
Та у світах-любов.
Вона цілує хліб,коли
Тобі на стіл дає.
А потім...Хрестить...А колись
Руками подає
Тобі всю їжу.Ти маля
Для неї в двадцять літ.
Таке гарненьке Янголя,
Що ще не бачив світ.
Спитай,що хочеш...
-Що вона
Залишила мені?
Ікона та із полотна...
Чому?..Не на стіні
Бабуся запитала...
-Як?
Дізнатися ти міг?!
Ди геть брудний такий дивак.
Тоді...Ти?..Допоміг?!
-Так.Я.Пробач,що забруднив
Я килим білий твій.
Я ще за лікарем ходив.
За хлопцем...З твоїх мрій.
-Ти ж познайомив нас?!Скажи?!
Я дякую...Пробач!
Рідненький...Крила покажи...
Ріднесенький...Не плач...
-Нема....
-Ти ж Янгол!Де вони!
Ті білі!До небес!
-Тобі...Віддав...Ще...Восени...
А сам...Як бачиш...Без...
Відо! Це поезія... Їй-Боженьки... 
