(Останнім часом в Україні почастішали так звані акти вандалізму: невідомими руйнуються пам’ятники на могилах героїв, котрі загинули в час російсько-української війни в Донбасі та меморіальні дошки борців за свободу України. Маю на це свою точку зору.)
Ні, не вандали пам’ятники рушать
Й не витівки, на жаль, це дітвори –
Батькам убитих це плюють у душі
Ті, хто команди має з-за гори.
Історія зна війни з вітряками,
З циклопами війну вів Одіссей –
Війни ж з героями – синами-вояками
Не пам’ята такого світ усей.
Задумаймось, то хто ж ми, українці,
Коли на святість руку підняли,
Продавши власну душу за червінці,
Убитих душам болю налили?
Ким бути треба, щоб таке вчинити:
Ніж, встромлений у серце, провернуть,
Щоб чверть століття за Союзом нити,
Не помічаючи нам послану війну?
А мо’, пора вже про майбутнє дбати –
Про власний храм у збуреній душі?
Тут не потрібні шоу чи дебати –
«Брати» вчорашні є й були чужі!
28.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).