У той день вечоріло ще рано,
Теплий вітер вже ніч сповивав,
Зустрічала насторожено-радо
Ти юність... він тебе не взнавав.
Не було навіть квітів весняних,
А в руках лиш один телефон,
В тебе щоки горіли рум'яно,
Видавали душевний вогонь.
Весни присмерк тривогою віяв,
Ніжно пестили спогади ці...
Невже він? Собі я не вірю.
Бачу тебе... й сльоза на щоці.
Не було поцілунків поспішних,
Хвилювання одне лиш було.
Ніби ми на прогулянку вийшли...
Доля молодість вкрала давно.
Ми думками вернулись в минуле,
Гріли погляди душі добром,
Очі сяйвом тугим спалахнули,
Огорнули приємним теплом.
Новий відлік життя починався,
Ти вже зрілою мене знайшла,
Я ж у юність свою повертався,
І в подяку вірші дарував.