Щодня чудові вітражі,
Із скелець ми складаєм,
У них радіють промінці,
В них доля оживає,
Разом залили кольори,
Сіяють щастям барви,
Немає місця для нудьги,
Почнемо ми із кави.
Для неї чорний колір є,
На ранок відведемо,
І більш ніде він не вспливе,
Бо далі колір неба,
У синіх стало все тонах,
Це річки розтеклися,
Колись це було все у снах,
Ти ними поділився.
Зелений сплівся у вінок,
Із білими хмарками,
Буяє ним і кожен крок,
Заквітчаний стежками.
А жовтий сонечко дало,
Сховався він у сіні,
В пшеницю швидко утекло,
Освітлив нам всі тіні.
З душі тягнули ми нитки,
Із них ми серце ткали,
Червоний завжди берегли,
У серединку вклали.
гарний вірш 
