Не такою тепер ти себе бачиш у дзеркалі, як раніше. Не так почуваєшся, як раніше. Думаєш не так, як раніше.
Бо одного разу те, що досі зігрівало тебе -
спалить. Миттєво.
І ти, все одно, скажеш "дякую". Будеш думати, що так треба, що так годиться.
І знатимеш, що насправді це не є правильним вибором.
Можливо, вже з самого початку це не був правильний вибір. Ти вирішила, що варто повірити долі. А про свій розсуд
забути. Заблудитися. Піддатися, бо
так добре.
(зігріваєшся)
Думаєш, що ніколи і ні з ким так добре не буде. Тепло з тобою,
найкраще.
Як шкода, що ти не знаєш: зовсім скоро перетворишся
в попіл.
