Я на землі вже 10 000 днів.
І я живу. Коханий і кохаю.
Зробити безліч справ я вже зумів.
Та відчуваю- істини не знаю...
І дуже страшно розуміти це.
Немов ти вже стоїш на ешафоті.
І сум спадає тихо на лице.
І тонеш ти в буденності болоті.
Як знати що зробить, що- ні?
Де істина в житті, а де обман?
І заважають ці думки мені.
І я життя живу через туман.
Любов і вдячність- сенс всього буття.
Нам просто це ніхто не розказав.
Всього за 10 000 днів свого життя,
Я істину буття свою пізнав...
