Молода зима до нас несподівано прийшла,
Та ще й і лютий мороз з собою привела.
І пішли вдвох по горах та полях гуляти,
Проганяючи запізнілу осінь багряну.
Перефарбовуючи усе в сніжно біло,
Та проганяючи з природи залишки тепла.
Програш.
Сиплються з неба сніжинки, білі лапаті.
Нахиляють до землі вони горобину.
А на гілці поважно сидить снігур пихатий
І дивиться замріяно, далеко- вдалину.
Над водою донизу нахились старі верби
І усе нижче і нижче хиляться до води,
Бо давно не в силах уже так довго держати,
Свої яскраво - сріблясті шапки ці снігові.
Виблискують на сонці крижані сніжинки,
Рубіновим променем сліплять очі мені.
В сніговому вбранні красуються ялинки,
Що видніються ще в горах, в синій далині.
.
Якщо чесно, то думав уже переставати писати вірші. Зараз на сайті багато талановитої молоді, то навіщо бути тут як бур'ян. 
а не вірші писати 
Дуже гарно сказано!У вірші відчувається прекрасна природна краса. 
