Осінній вітер морозить руки,
Бродить поволі лісом поснулим,
Десь угорі глухо крячуть злі круки,
А я сумую чомусь за минулим.
Листя давно шелестить під ногами,
Було барвистим, тепер облітає,
Як і зі слів, що колись були нами
Літера також чомусь відпадає.
Ліс старий стоїть тепер голий,
Вгорі погрозливо віття змикає,
Смуток у душу закравсь похололий,
Вбив так суворо ту, що не літає.
Бабине літо летить в обличчя,
Стає жорстоким якимось й нечулим,
Ключ журавлів десь у небі курличе,
А я сумую чомусь за минулим...
