Господар нас переносить до раю...
Ріко Любові, нерушна і щира,
величне сяйво
між збуреним миром
і берегом, що його впокоряє...
Господар — Петро, апостол —
чи не впізнаєш?!
Стаю дуже спокійно-смирним.
Тримати ключі Неба, вогненного Раю
З херувимами й серафимами —
якого це спокою треба!!
В грудях Духа Вогненного данність —
творчість сонць!!
поєднальність в Небі!
Ріко Любові, початок твій — Ісус
найсолодший і найтихіший...
Приходять до ріки,
насолодитись і помолитись —
джерелу шелестом
найлагіднішим — Найлагіднішому...
Смиренно-смиренно
апостол Петро помолився за мене...
тут відчув я : тихо щасливі хвалять —
хвалять Ісуса смиренням в смиренні...
Петре! щасливий Симоне, ти —
Божественний геній...
31.01.2001
