Біль провокує рани
І серце від нього щемить.
Терпіння відкручую крани.
На щастя залишилась мить.
Я тебе не тримала.
Ти сам залишитись схотів.
З тобою щастя не спіймала,
А крик душі, від болю, сам зомлів.
Я тебе колись так довго чекала,
А ти, навіть мене не бажав.
С тобою ще більше страждала.
Хоча ти весь час мовчав.
Відштовхнути було так просто.
Ще пам’ятаю цю мить.
Жити і так не просто,
А серце від болю кричить.
Біль провокує рани.
І серце від нього болить.
Терпіння відкручую крани,
А на щастя залишилась мить.
