Я знову починаю чистий аркуш,
Не мовби знову я – свята,
Та тихо лається душа,
Бо знову, знову я не та.
Не хочу прикидатись знову,
Що я не чую слів
І відкидати ту розмову,
Яку почати так хотів.
Кажи – я вся відкрита,
Як книга на столі
Лиш долею побита,
Але пробач мені...
Мабуть я не чекала,
Що так обернеться життя,
Тебе я покохала,
Цьому не має вороття.
Кохати лід - та бути
Полум’ям вогню,
Так хочеться забути,
Та ні, нехай сама згорю.
Бо як на те і мало бути,
Якщо тебе не чую я,
То чи спроможен ти
Мене почути?
Не хочу навіть знати я.
12,11,2005
