Ти читаєш жінок, як читав у дитинстві книжки:
проминаєш деталі, шукаєш яскраві малюнки,
де на тебе чатують фарбовані губки манюнькі
та ув’язнені в светри рухливих грудей ховрашки -
невситимі, німі. Ти не раз їх із рук годував.
Гордував, гидував колообігом куцого змісту,
і підносив півкулі в свободу мистецтва кубізму,
і ненавидів тих, через кого твій хист проростав!
Вибирав не з добра, і триклято був обраним сам,
ті прокльони - мов німб: ти - нічний титулований спринтер,
що читає жінок, так достоту й не вивчивши літер,
і над німбом сплітає зі светрів глухі небеса.
