Бачив військо я на марші
Вже тепер, у мирні дні.
Та не те, що було перше,
В другій світовій війні.
Зараз виправка і форма
Усім хлопцям до лиця.
Видно, що пройшла реформа
І добралась до бійця.
Або зброя, - одна казка,
Вся, неначе іграшки.
Делікатна й своя власна,
Хоч на виставку клади.
А колись, як коромисло,
Карабін через плече.
Наче зроблений навмисно,
Щоби ніс, хоча пече.
На ногах якісь обмотки
Й черевики - шлапаки.
А на голови пілотки
По шаблону натягли.
Замість курточки - шинелі,
Замість штанів - галіфе.
А казарми - не готелі,
Що дали - солдат прийме.
Правда, - були танки, пушки
І машин ціла гора.
ЛітакИ, що наче мушки,
Піднімались в небеса.
Були й вози і тачанки,
І кіннота верхова.
Зустрічали їх світанки,
Пок не грянула війна.
А тоді перші удари
Солдат тілом затуляв.
Ворог ліз, неначе хмари,
Й фронт у глиб все просував.
Й те тяглося довгі роки.
Скільки люди полягло.
Навіть деякі пророки
Вже зневірились давно.
В перемозі над рейстагом,
Бо фашист зайшов у тил.
Та солдат в боях під стягом
Жив, боровсь із усіх сил.
Й так помало ламав кригу, -
Йшов в перед на ворогів...
Вже напишуть потім книгу
Про події тих часів.
Бо солдат вартує цього,
Верховоди може й ні.
Замість думати, - живого
Воїна пхали в вогні.
Й так по тілі і по крові
Йшов солдат аж до кінця.
Й там на своїй рідній мові
Вклав в історію ім"я.
Вже роки панує спокій.
Мир стоїть і до тепер.
В тишині, в землі глибокій
Лежать ті, хто тоді вмер.
