Ось знову сурми засурмили
Кричать нам «Слава!» серед дня
Нащадки, раз на рік, взлюбили.
Вірші и славу Кобзаря.
Великий ,сяйний, встань Кобзарю
Та прокляни нам ворогів.
Бо ми розкладені на стайні
Та все куштуєм батогів.
Несила з панством нам боротись.
Бо премось самі до корита.
І у церквах та на воротях.
Стоїть «свята» та сита пика.
Махає свяченик кадилом
Бурмоче «Влада то від бога»
Та відмиває вже без мила
Чорта до божого порога.
А ми, ти чуєш Кобзарю,
Осанну все царю та вірність.
Та продаємо по рублю
І землю, і святую вільність.
І кожен раз, з початку вЕсни
Тебе згадаємо що рік
Та ждемо, лід на душах скресни
Та очі глянуть з-за повік
Та загартують гайдамаки
Шаблі із криці, та на попіл
Зметуть те панство… люте, всяке
Постануть нам новітні роки.
Ти чуєш мене, Кобзарю?
Хіба багато я бажаю.
Та все, що маю, я роблю
Та гнів у душу я збираю.
