http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308продовження
В глибині мого серця лелійно ховаються спогади,
І весніє любов, і дзвенить кришталева печаль.
Повертаюсь у юність, йдучи в часоплин перелогами.
Там у світлі і справжності серце знайде свій причал.
Ось невдачі мої… поряд мрії крилаті й розвихрені!
Біля хати криниця по вінця живої води…
Ось бабусині руки й слова, що живуть до цих пір в мені:
«Жий в любові й по совісті, й Богу одному годи!»
Там п'янить медом груша й лякає кусючими осами,
А за пагорбом сонце лягає щовечора спать.
Найміцніші там сни, й найбадьоріші ранки із росами –
І на все там у Бога була благодатнапечать.
Повертаюсь зі спогадів духом сильнішою й вищою,
І любов'ю зігрітою рідного краю мого.
Як тепло не розхлюпать, й не стати черствою та іншою..?
Й зберегти оцей вогник у хаосі світу цього…
Ні черствою, ні іншою стати Вам не судилося...
Не дозволить любов, що у серці живе!
Бо ж усе це - було, а не мріялось, снилося,
Саме віра й любов вогник цей збереже...
Вже той факт, що людина не хоче черствіти чи "іншати",
А пронести бажає свій вогник крізь довгі літа,
Свідчить саме про те, що ви, дійсно, така, як і пишете...
Хай любов зберегти допоможе вам Віра в Христа!
Гарний вiрш, Олено. Це точно, з юнацькими роками пов'язанi найбiльш приемнi моменти життя. Зажди там якiсь особливi, дивовижнi митевостi присутнi. Дiйсно, пронести крiзь роки ту атмосферу - то е завдання не з легких, та якщо чiтки настанови для себе сформувати, то можна i досягти намiченоi мети.
Тiльки от у вас у 4 рядку - все-таки тут правильнiше буде "знайде", нiж "найде". Ну, за прикладом, як ото - "знахiдка", "знаходити".