На перетині вулиць два серця щораз зустрічалися
Романтично дивилися в очі а може і річ не в тому
Вони натхненно і щиро перехожим усім посміхалися
А потім у затінку тихім залишали всі біди і втому
Вбирали у себе всі емоції й архітектуру
Стежками Франка любили мрійливо блукати
Він кликав її у кнайпу а вона берегла фігуру
Тільки кидала погляд і вже й не треба було щось казати
А ввечері слухали історії дядечка Бруно
Він щось казав про клепсидру і якийсь цинамон
Й напевно тоді всьому місту було справді чутно
Як лине музика щастя із розчинених навстіж вікон
А ще містом блукали два сміливі й завзяті Юрки́
Один Змієборець а інший письменник вчений
Їх бачив сусід коли йшов містом по цигарки́
Його питав щось про Б'янку закоханий наречений
Місто вперто не розкривало своєї таємниці
Прикидалося мертвим а часом й вередувало
І тільки вогник всередині старої вежі дзвіниці
Свідчив про те чого це місто ніколи не знало
На перетині вулиць два серця завжди зустрічалися
Коли падав дощ то відкривали свої парасолі
Вони натхненно і щиро перехожим усім посміхалися
Даруючи радість і щастя загадковому місту солі