Моя душа кричала і боліла,
І вирватись хотіла із грудей.
Літать у небі вже вона не вміла
Й боялась осуду всезнаючих людей.
Душа завмерла,мов закамяніла ,
Хотіла все забути і заснуть,
Умерти,зникнуть, так вона хотіла,
Бо їй все спокою думки злі не дають.
Та після горя стрілося кохання,
І змучена душа знов ожила.
Надія помирає ж бо остання
І треба їй турботи і тепла.
