«За довжелезними столами часу
Бенкетують господні лелеки.
Вони випивають очі зрячих
Та очі незрячих,
Серця тіней владарюючих…»
(Пауль Целан)
Місто
Де кожен доктор на лелеку схожий –
Дзьобатий.
Кожен лікар вбраний у чорне
Димить сіркою, носить намисто
Гірке часникове – бо лікар.
Кожен лікар – лелека.
Кожен знахар – чаклун.
Кожен доктор – Фауст –
Ото ж бо. Бо це місто пошесті.
Місто, де кожен витягує жереб.
Жереб – жереп – жер би, та вона
Чума – нас жере,
Може я теж щось витягну:
Щось мені випало:
Чи то маска чумного доктора,
Чи то маска Чорного Пса –
Того, що приходив до Фауста,
Що видивлявся Nova Stella
У небі чорному – зірку Lucifer,
Що віщувала чуму –
Яка прийшла таки в Місто,
Що стало Містом Чуми,
Містом людей-лелек
Чорногузів,
Чорновбраних людей-птахів:
Мелянхляйнів Гіпербореї.
Три монети для доктора –
Фаусте, Вам три монети –
Злоті – три ноти –
Заграйте на них музику – на сопілці…
це про моє місто...тільки в іншому ракурсі - у ракурсі неволілюбства, безсилої люті, жлобства і шизофренії...не все, звичайно, поголовно, але в більшості...чудово описана Вами та чума я просто у захваті, п.Шоне!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук, друже! Сумно, що є такі міста.... Дякую за розуміння моїх творів!
це про моє місто...тільки в іншому ракурсі - у ракурсі неволілюбства, безсилої люті, жлобства і шизофренії...не все, звичайно, поголовно, але в більшості...чудово описана Вами та чума 
я просто у захваті, п.Шоне! 
