|
Серед турбот та справ великих,
Загальнозвісних розумінь,
Бажань знецінених та диких,
Людських спотворених створінь,
Стосунків необов'язкових,
Зневаги до священних слів,
Поваги до багатств казкових,
Егоїстичних почуттів
Кумедне, дивне й ненавмисне,
Хоч неможливе та живе,
Як січень з червнем несумісне,
Моє кохання зимове...
Воно не паросток весняний,
Не літній стиглий зрілий плід,
Не осені барвиста пляма,
А чистий сніг та міцний лід.
Нехай всі кажуть - не буває,
Воне не те, чи щось не так,
Та я лише сильніш кохаю,
Бо та Зима - це світлий знак!
Кохання є моє зимове,
Чи ви це хочете, чи ні,
Та найсильніше й надчудове,
Неначе в казці чи вві сні.
Та не розтане вже востаннє
Під сонцем цей чудовий твір -
Навік народжене кохання
Вкриває світ як піки гір.
Та може, як Весна настане -
То й випарується в хмарки,
Дощем проллється, морем стане
В коловороті - на віки.
Та як воно тобі не треба,
Як не потрібні почуття -
Нехай зростає хоч до неба,
Порталом звідси - в майбуття.
А я цього кохання спокій
Охоронятиму від зла,
Щоб у всіляку пору року,
У всі часи любов жила!
©~GV~18/14.12.17/
ID:
766439
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.12.2017 00:27:27
© дата внесення змiн: 23.05.2021 08:16:10
автор: Gnat Valjorny
Вкажіть причину вашої скарги
|
