Враз розсипалась землею біла намистина,
Полетіла й підхопила її хуртовина,
Понесе ці намистинки на дерева й на будинки,
Не зупиниться,грайливо,а ні на хвилинку,
І на брови і на вії,на пощаду-ні надії,
Лиш підхопиться у небо й на всі боки віє,
Де була ти,що буває на цим білім світі?
Ти все виєш,не вщухаєш та лоскочиш віти,
І вона неначе чує й до землі скоріш прямує,
Ляже плазом біля ніг,трохи пригальмує,
Я багато де бувала,десь я сили такі мала-
Що зносила все навкруг,вітром керувала,
Десь була немов дитина,одягнув товсту хустину-
Малювала,малювала білу ту картину,
Маю я великі крила-хоч куди летіти,
І приношу я на них всім зимові квіти,
Сріблом білим заблищу й в височінь здіймуся,
З хмарою,сестрицею,знову обіймуся,
Ось така моторна й файна чарівниця,
Кручена й чудова та зими служниця,
Дякую за казку й дякую за сніг,
Щозими всі раді-прошу на поріг.
2017