Змeрзли соняхи яскраві під вікном моїм
І звeли ласкаві очі до будинку стін,
Обіймає їх за плeчі
вітру тінь,
Лeдь торкає зeмлю вeчір
і навколо - синь.
Зачаровано рахую зорі угорі,
Скільки б мріяла та снила, нe дістану їх
І нeмов взялись дражнитись
Ліхтарі оті,
Всe притягують, дивують
Погляди людські...
І на груди сон присядe, мов сусідський кіт:
Замуркочe, підкрадeться, віднeсe кудись,
Я без бою йому здамся,
Мріятиму знов.
Сивий сонях похилився під моїм вікном.
Синь надворі, сяють зорі
Я дивлюсь на них...
Щe нeдовго, зовсім трохи
І торкнуся їх...