Я — слово вранішнє
апостола послухав би...
Благословляється.
Відлазить темнота...
пливе і водить —
мов корова здухом.
Дивись! туман?!!
небесні вводяться воли
морди у парі
місце дають крайнім
є як були
Світало б вже.
І всяк є в тиші
як є глагол
як є Гора
і є кізяк
й зерно добра
у ньому —
курам...
стихлі миші.
Є все й ніщо
навіть життя чернече.
А в людській
тож глухій оселі
відсиріла — і місцем впала стеля
немов епоха:
світить — порожнеча...
Хто б слово вранішнє
у тиші ще послухав?
1997
