Твоїх бажань бездонна глибина,
Моїх щедрот невичерпане небо.
У тім краю, де нас іще нема,
Шука прихистку вітер поміж стебел.
У плетиві зневіри і надій
Не дорікне печаль торішнім листям.
Сльозу в душі не витре суховій,
Не вцілить в смуток блискавиця вістрям.
Принишкла у затишші далечінь,
Застиглі хмари дивляться додолу.
В лісах правічних затаїлась тінь…
Іде душа… сповідатися полю.
Ваша лирика самая нежная и светлая) признаюсь честно, я не любитель пейзажной лирики, не могу достойно её оценить, поэтому среди всех прочитанных мною ваших стихотворений, именно это мне запало в душу. Ведь здесь природа - лишь инструмент в руках умелого мастера. Каждый в этом стихотворении ищет свой смысл, своё видение - и в этом, пожалуй, и заключается красота ваших строчек. Отдельно выделяю последний столбец Вдохновения вам
Вдохновения вам 
У кожнім слові відображається глибина душі!..Як гарно!!! Дякую!!! 
Глибока лірика... 
...вишукано! 
