шахівниця «день/ніч» поступається правилом гри: «не шкодуй ні за чим, ні за ким: все відходить» крізь порожню оселю ця осінь з вікОн горить я мовчу і до мене мовчать і стільці, і сходи... кожна виїмка, вигини, сповнені звичок простих і маршрути кімнатні у пам'яті вицвіли чисто ти приходь, який є, як зібрався, який вже встиг і повторюй на біс силует свій в своєму кріслі стисни видих і зойк, і ключиці до болю в обіймах будь як поштовх, який дозволяє безкрилим небо це так втомлює: жити у чАсу в боргу, у приймах, де бракує синкоп, завмирань і тепла з-під ребер рідним запахом будь, що у шалику жив, в коридорі стань тим порухом тіні, яку не вловила над ліжком. у безмежжі квартири, в долоні у світу – будь Домом бо його в моїх стінах без тебе лишилось так трішки... 28/09/17 ©
ID: 752789 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 29.09.2017 00:07:31 © дата внесення змiн: 29.09.2017 00:11:03 автор: Рені
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie