О, пані Осінь! О, пані Осінь!
Чому Ви стали такі сумні?
Невже Вам сумно з моїх запросин?
Колись Ви раді були мені...
Колись ми з Вами брели полями
І був нам любий той вогкий шлях...
Невже кохання спливло дощами?
Немає усміху на устах...
Колись кружляли ми із вітрами,
Коли були іще дні ясні...
Нам не вдалося уникнуть драми?
Скажіть хоч: друзі ми ще чи ні?
Хоча і літо було між нами
(Чому ж не бачитись з ним мені?),
Хай знову линуть веселі гами!
І все ж: чому Ви такі сумні?
Чудовий твір 
.
