Я ніколи не відчувала, що ти належиш мені; я ніколи не хотіла це відчувати. Я не знаю, про що ти думаєш, але я завжди хотіла знати про що. Може тоді я змогла би допомогти тобі, але чим допомогти тобі, як не молитвою? У кожного своя битва, і тому я молюся за тебе. Я не знаю, чи є інша, з якої ти ділиш ліжко. Може, вона теж молиться за тебе. Мені було б досить боляче знати, що є жінка, з якою ти ділиш серце... Але на тобі й праву щоку, якщо тобі стає ніжності і стає спокою.
Може давні й не помилялися, кажучи, що світ стоїть на трьох китах, що плавають в океані. Бо ми самі обираємо, на чому стояти; я стою на вірі, на надії і на любові. Я завжди приходила до тебе простою, такою, якою мене створив Бог. Я опускала зброю, я ламала свій щит: я шукала вхід до твоєї душі. Я не бачила більшої в світі краси, ніж зелень твоїх очей. І не було ночей, після яких я не пробуджувалася б з твоїм іменем.
І мені було і холодно, і гаряче; і млосно, і радісно. Я сама заздрила своєму щастю: я знайшла тебе. І ти став для мене Стамбулом, султаном, я возвеличила тебе, але не думай нічого такого: я сповідалася твоїм голосом, слухала твоєю мовою, дихала твоїм диханням.
Хай би ніхто ніколи не дізнався як я люблю тебе, і що це за почуття, любові. Вони не повірили б. І я теж не повірила. Я ніколи не відчувала, що ти належиш мені, але разом з тим я ніколи не будувала меж, мовляв будь тільки тут, зі мною, або забудь мене. Я не кличу тебе, бо не відчуваю, що маю право покликати.
Я возвеличила тебе, але не думай, що ти став ідолом; ти став тишею, яку я вирішила витримати. Тому кожне слово здається зараз не більше, ніж ношею; тому я нічого у тебе не прошу і голос мій вичерпаний. Ти і сам не говориш до мене... Я пишу це для іншого.
Це послання для вищого. Це послання для вічності. Вічності...
ID:
731204
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 30.04.2017 16:17:18
© дата внесення змiн: 30.04.2017 16:52:53
автор: Sandra CurlyWurly
Вкажіть причину вашої скарги
|
