Ти не прийдеш сьогодні, я знаю,
Все одно буду вперто чекати,
День чеканням повільно минає,
Ніч чеканням заходить до хати.
Змучусь ним і підступне безсоння,
З мене витягне залишки соків,
Промінь місяця на підвіконня,
Наче тать прислухаюсь до кроків.
Перехожих не густо в провулку,
Та немає тебе поміж ними,
Від бруківки всі звуки так лунко,
Віддаються в нерадісні рими.
Виливаю у вірш свою тугу.
Як умію. Тобі не судити!
Наче біль я терплю сіру смугу,
Нею треба лиш перехворіти.
Час залічить рани.
