Досі я ходив дорогами не довгими,
Гнутими вузенькими стежками.
Розгуляли ся Землею зморенії ноги мої,
Що носили душу й тіло попід небесами.
Вивели доріженьки до прямого шляху.
Почвалав за обрій, та послав всіх на *уй.
До осі небесної від осі земної
Не лишилося людини, що піде за мною.
Досі я бродив забродами болотними
Темними розбурханими снами.
Досить снів скорботних нам, поглядів турботливих.
Лечу над квітучими полями.
Від осі земної до осі небесної
В’яло підіймаємося, доки не воскреснемо.
Вивезе доріженька до прямого шляху.
А хто стане на шляху, посилай тих на *уй!
Ю.П.
2017