Думки, осінні, капають дощем,
Повільним, сірим, з присмаком печалі.
У серці будять непідробний щем,
Снують-блукають, мов сліпі прочани.
Думки ті різні: про війну і смерть,
Та більше в них – про долю України…
Який-то вітер з Заходу подме?
Набридло нам стояти на колінах!..
Коли ж із неба бризне голубінь,
Не сірі думи прийдуть – сонцесяйні,
І, наче пара вірних голубів,
Від рідної Десни помчать до Сяну.
А в них про те, як вирвуться з тенет
Й повернуться Донбас і Крим додому.
Плекай надію, коли ти – поет,
Не маєш права на брехню і втому.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Зверніть увагу: не всі стоять на колінах і чекають милості Заходу,
дехто у цей час важить своїм життям, дехто рятує чиїсь життя, дехто вже віддав свої коліна за Батьківщину, дехто віддає щоденно свої гроші на підтримку наших мужніх воїнів, а дехто щодня шукає і знаходить слова віршів, які дають нам силу і впевненість для захисту рідної країни......
Нехай будуть тільки сонячні думки Ганно!Так ви гарно передали свої думки у вірші, хоч і болить та може і справді все зміниться і мир прийде на наші землі...
Так, пані Ганно! Думки, дійсно, останнім часом блукають навкруги України. І правильно говорите, що, все слідкуєш, який вітер повіє з Заходу. Та думаю, що винуватцями, що так відбувається, є наші можновладці. Бо хто буде підтримувати нас матеріально і морально, якщо ті гроші, які нам виділяються, розкрадаються. Може нам би і допомагали більше, але кому допомагати. Та, як і Вам мені боляче за Україну.