Розкрий мене, мов вчений таємницю,
Що схована у темряві віків,
Збирай врожай словесної пшениці,
Солодшої за звабливість гріхів.
Смакуй мене, як каву на сніданок,
Із нотками небачених країв,
І не шкодуй ніяких забаганок,
Саме для того світ мене скроїв.
Торкайсь мене короткими листами,
Коли уходить день за небокрай,
Живи у снах глибоких міражами
І посмішок від мене не ховай.
