Люблю я гори твої Крим.
Такі прекрасні, неповторні.
Коли дитиною ще був,
Із пагорбів твоїх, я бачив зорі.
Ту велич моря, що кидає
В підніжжя хвиль свої поклони.
Широкий степ, що простирає,
До нас сухі свої долоні.
Той запах квітів, що ще досі,
Зі мною ходе де б не був.
І в голові моїй лунає:
" Мій рідний Крим... Тебе я не забув!"
