Гріха споконвічного слід--
Глибокий зоставити слід,--
На серці глибокий рубець...
Ідем... бо втрачаєм терпець.
Даруєм глибокі сліди,
Ідем, як не треба іти,
Сумління пасемо у плутах--
ДУшів нагих і роззутих.
Сплітаємо з щирістю ницість,
Маскуємо вміло дволикість...
Гріх має вагу і ціну,
Війшовши раз в душу твою.
Лишаєм глибокі сліди,
По них, хоч дерева сади.
Душі в рубцях і у шрамах,
Сумління між пальці -- у грамах
