Мені здається, що я не живий:
Крізь мене проходять століття.
Я камінь, неначе отой межовий,
Що ясену чухає віття.
Мені приснилось, що я портал
Для всіх, хто уміє творити.
Мене перековують наче метал,
Щоб з мене щось путнє зробити.
Єдина проблема: а як же я?
Ніхто і ніким зостанусь.
Для когось лопата, для когось швея.
Щоб біль свій сховати - зап'янусь!?
