світ у твоїй руці
ділиться на камінці
з яких ти збираєш свої слова
тому вони так
тарабанять
із власних довгих шухляд
в яких ти губишся й сам
світ нагадує зіжмаканий папірець
нагадує чорну гнітючу суть
нагадує місто розбитих вікон
нагадує кодак який віджив
і зараз здається не більше
ніж сон
нагадує нікон оцей крутий
популярний і модний
неначе гріх
нагадує того хто наче
живий
а придивишся й бачиш
що він піжон
засніжений ранок
морозна суть
день протирає очі
входить
у світ
скільки думок спіткає тебе сьогодні?
не забудь встановити
ліміт
14 листопада 2016 [05:46>
