Падали золотом зорі гаптовані
В річеньку, що обміліла, геть висохла.
Я їх зібрала. Віршем забинтовані
Склала на ліжко і міточки з числами
В ручку їм дала, щоб не погубилися.
Рани зшивала казками найкращими.
А коли всі ожили і зцілилися,
Стали сильнішими, ще більш дорослими...
Я їх навчила, як треба триматися.
Хоч би як в серці той біль ще не зменшився.
Крила їм шила, щоби підніматися,
Хоч шрам маленький у кожної лишився.
Сяяли віршами зорі пов'язані,
В літери склались, в казки неймовірнії.
Всі до підлоги у небо прив'язані.
Я йду зривати для них білі лілії...
