Поводир, що стає в один ряд із богами Олімпу,
Відійшов у минуле, хоч думають, що він у пеклі.
Переліт понад горами тяжко дається без риби,
Та все ж на стодвадцятий день він опинився на Геклі.
Пролітали повз нього всі мрії та биті проблеми,
Нагорі дим з'їдав очі, тіло та дихання з криком.
Мов повалений бог, він ступав по землі й кричав: "Де я?"
Пам'ятав лиш дві речі: ім'я - Ларс, та нинішні миті.
І для нього хвилини були дорогі, як ніколи,
І для нього дорога була лиш одна - виживати,
Бо словник не містив слова "стоп" - він ходив не без болю,
Але жоден удар не ставав на постійній заваді.
І заходило Сонце частіше, ніж треба людині,
Хоч постійно рясніло зеленим і сірим. Навколо
В перемішку сплітались вогонь і лід - з них кожен линув
По своїй унікальній дорозі крізь гори чи поле.
Вітер дихав, коли він ходив по каміння чи дрова,
Вітер дихав, коли він збирав стиглу лаву з вулкану.
Вітер дихав, і Ларс дихав з ним - це була їхня мова;
Загалом стали рідними кожна крижина та камінь...
***
Небо падало на наші голови надто повільно,
Сонце холодом світ проводжало, а також стрічало,
Хмари легко точили краї й ворожили над тілом,
А дощі розсипали каміння - дорога йшла прямо.
А терени, заселені плем'ям, тепер не існують -
Бо воно їх покинуло без боротьби і без бою.
І колись хтось спитає: "Let us go to Iceland!"
Тому я
Відкину всі справи в куток і кивну головою...
18.06.16
Твоі мандрівки завжди дуже дивні, оригінальні ( і картинки також). Як на мене, то багато такого не ковтнеш. І... Мені чомусь не хочеться в Ісландію більше. Вистачило твоєї історії)))
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та чому так? Я там теж не був, але мене трохи вражає ландшафт країни по фото
Та й картинки спеціально підбираю, хоч і під 200 штук назбиралось
І дякую, що завітала!
Браво! 
