Рука холодна, хоч і в рукавичці,
Але ж ти поряд й зовсім не чужа.
Я відчуваю, ось-ось загориться,
Вогнем любовним стомлена душа.
Нехай болять, нехай замерзли ноги,
А я стою, так ніби уві сні,
Виходжу з нього, як ведмідь з барлогу,
В долонях руки держачи твої.
Невже здійснились мрії про кохання,
Не згасне у душі моїй весна?
Свідомість захлинулась хвилюванням,
Що ти зі мною і така близька.
