(навіяні роздуми)
Мороз по шкірі і холодні скроні,
Напівжиття тримає у долоні,
Напівкохання, біль розлуки -
Не втримали кохану у полоні
Міцні і сильні, чоловічі руки…
Весна уже в календарі й надворі,
Але емоції в душі - мінорні,
Зима на скронях інеєм іскриться,
Зів’яли квіти, що на підвіконні,
І в серці морок, ніби у темниці…
Невже омана - на вустах медових,
Хіба не варто віри щире слово,
І ніжність, що ночами зігрівала,
Куди все зникло швидко і раптово,
Невже над ним вона пожартувала?
Пройдуть роки, забудуться події,
І згаснуть в серці залишки надії,
Але промінням сонця на світанні
Неждано прилетить в солодкі мрії
Приємна згадка про палке кохання…
+ 
