Я доторкнулася твоїх долонь
І ніби кип'яток ошпарив руки.
Ти пригорнув мене та біля скронь,
Кипіла кров, бо стукала розлука...
Слова були якісь уже не ті,
Все плуталися наче павутина.
Манери відчувалися круті,
В очах твоїх була німа вітрина...
Дерева в парку відчували сум
І навіть хмари затулили небо.
Для мене то не наче справжній бум...
Я зовсім не чекала це від тебе.
Ну що ж коханий мабуть доля зла,
З тобою розлучає нас назавжди.
По всякому буває і хто зна,
Колись ще й ти просити будеш правди...