А ми із тобою ілюзія знову.
Ілюзія сну, ілюзія мови,
Неначе фантоми по́серед поля
Старих сторінок. Історії долі.
Ми знов із тобою у трави пірнали,
Закутавшись ними мов простинями,
Хороше й погане знову змішались,
Мовчанням говорили,
В ньому кохались.
Лісами, як завше, вертались додому,
Тримались за руки, втрачали дар мови
Від дотиків ніжних…ми вибухали,
Очима любили, душею кохали.
