Пожовкле листя вже тремтить,
Похмуре небо, ліс червоний.
Весь світ в душі десь мерехтить
Та вже замерзнути готовий.
Ці сірі хмари кожень день
Якийсь незграбний прямокутник.
І синиій ліс, мов велетень
Гудить та наганяє смуток.
Два привиди, два невловимих
Чекають вже - не відпущу.
Як вогники, два незгасимих
Клекочуть від теплого дощу.
By М.М.