Пожовкле листя вже тремтить,
Похмуре небо, ліс червоний.
Весь світ в душі десь мерехтить
Та вже замерзнути готовий.
Ці сірі хмари кожень день
Якийсь незграбний прямокутник.
І синиій ліс, мов велетень
Гудить та наганяє смуток.
Два привиди, два невловимих
Чекають вже - не відпущу.
Як вогники, два незгасимих
Клекочуть від теплого дощу.
By М.М.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641444
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.02.2016
автор: Merida