Я сеню вкриюсь зелених дерев,
Сховаю від вас душі своєї рев,
Як поневолений лев виє вона,
Бо мучить її біль неземна.
В неволі закута страждає душа,
Бо тілом ось цим покрита вона.
Свободу шукає з життя у життя,
Сасіння жадає із забуття.
Не варто природу собі підкоряти,
Природі себе ти готуйся віддати.
Природа - це мати усього живого,
А ви їй, браття, стільки робите злого.
Не ждіть тепер ви щастя земного.
Хто ворог її - той ворог живого.
Без неї, дурні - ви не здатні нічого.
Любіть те що є, бо не дано другого.
