Віддай мене, чуєш ти, вільному вітру,
Птахам, відлітаючим знову у вирій,
Зіркам, що танцюють у місячнім світлі,
Краплинам рясним в неприборканій зливі.
Віддай мене хвилям у морі солонім,
Безкраїм піскам у пустелі пекучій,
Відлунню у горах віддай у долоні,
Лісам прохолодним та лукам квітучим.
Віддай мене лагідній тиші вечірній,
Вогню, що пророче тріщить у каміні,
Ледь чутним нічним, оскамитовим співам
І шурхоту листя у пору осінню.
Віддай мене, чуєш, тримати не треба!
Дощу, що у вікна вистукує дрібно,
Святій безтурботності синього неба...
Віддай без вагань, як тобі непотрібна.
Козак Наталія
