Ті перші, що стали на захист країни,
яка розгубилась, завмерла, змаліла,
розпачливо очі руками закрила,
прощала, благала губами сухими,
ті перші, що прапор-- двоколірний, скромний--
в раптовій відвазі життям захищали,
і, кинуті в ріки, навік замовкали—
порізані, биті, незрячі, притомні,
подружжя святе, що розстріляне в полі
(лишилась машина убивцям для фото)—
в місцях, де колись гуркотіла кіннота—
козацька, махновська, потоплена в крові
в умисно забутім звитяжному морі,
де степ ковиловий летить з-під копита...
О як незворотньо утробного схлипу
підняла їх хвиля й вознесла під зорі!
*Присвячується світлій пам’яті депутата В.І.Рибака,
студента Юрія Поправко, подружжя Олени Куліш
та Володимира Альохіна та інших, які опинились сам-на-сам
із машиною тваринної ненависті і смерті.
Да, про "один народ" у віхорі подій не скажеш. Кримчан українці почали вбивати ще у лютому 2014, донбасівців у березні. Істовно отримали протидію. Пам'ятаю як у Донбасі в ті часи жовто-синій прапор діяв на людей як червоний колір на бика. До нього і раніше ставилися з неприяттям, хоч якось терпіли (не завжди), але такого! Вся довго стримана ненависть до жовто-блакиті вирвалася наружу.
Вікторія Т. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...коли чую чергову сентенцію про "одін народ", негайно пригадую отаких наших громадян. Вже коли всім стало зрозуміло, що за українство вбивають, вони все одно своє українство проявили, за що й були вбиті. Росіянам же лише натякнули, що головна громадянська чеснота - лояльність до влади. І народ, за малим виключенням, вишикувався і почав проявляти лояльність і писати доноси.
...один народ?
Вікторія Т. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Страшно подумати, що цим людям довелося пережити. Сподіваюсь, що Бог був із ними до кінця, але та прірва людської ницості, в яку їм довелось зазирнути...особливо тому молодому хлопцю. Ворогу не побажаєш.
Стільки вже написано на теми ці, що лиш банальщини чекав від автора(після прочитання першого рядка)... Але вирішив дочитати до кінця і вже на рядку третьому усвідомив, що вірш вартісний! Справді вартісний, і справді цінний!
Вікторія Т. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
