я б пригорнув тебе холодними руками,
таку красиву, милу, чарівну,
але хіба я вартий хоч мізинця дами,
яка несе у собі радість, простоту.
яка сміється ніжно, щиро,
краплинки зла у ній я не знайду,
я хочу почуватися щасливо,
коли нарешті міцно обійму.
в твоїх очах би потонуло море,
а в посмішці напевно й цілий світ,
нехай тебе минає горе,
й життя хай буде, як весняний цвіт.
antanta¬_666
