Ніколи не хотілось
яблук так,
Солодких, запашних,
червонобоких,
Ніколи не стікав
холодний сік,
Так ніжно на вуста
мої дівочі.
Чому так раптом
Захотілось яблук?
І в яблуневий сад
підти,
Дитинства стежку
віднайти.
Та загубились
ті сліди.
Між юністю, любов`ю,
смутком днів,
Не відшукать мені
тих вечорів.
Коли з бабусею
Ми в сад ішли,
То було десь у восени,
Та дні ще літом
догорали,
Коли ми яблука
червоні рвали
