Коли помічаєш найменші зміни,
не помічаєш дещо більше:
В який момент наступають зими?
Коли стає краще, а коли гірше?
І навіть більше!
Рівномірно наростаюча маса
тебе давить щомиті сильніше.
І з тим ти стаєш сміливІше,
хоча це вже заслуга часу.
Хоча все, що колись траплялось
і усе, що мало б траплятись,
сталося й станется ніби не знами -
важливо те, що відчуєш лиш зараз.
Щось таке дивне є на землі...
Може хтось на небі бачить ці ліхтарі
і думає, що то далекі зорі -
такі ж невимушено прозорі
і, між іншим, ледь оку помітні.
Вони так само жбурляють світло,
і так само удень зникають.
Здається, то продумана схема:
коли сонце виходить за землю,
вони вкрай непомітно згасають.
