я йшов щоб потім повернутись
тепер вже йду щоб більше не прийти
клянусь ,не каюсь але мучусь
все ж запалив наші мости
туманом стелиться мій розум
в душі самотність серед люду
у голові хтось шепче:прозу ,прозу
а я йому :уже не буду
а я йому: мені не треба
і не біда що ще і ще пишу
забудь мене і подивись у небо
а я в той час з думками помовчу
Гарна філософія! 
