|
Гнома перша
Вчитель сказав:
- Ось хоч би Юн – вже його
можна прикликати
сісти обличчям до півдня, -
так, як сидять
князі, що справи вершать,
пообіч маючи
радників й інших чиновних.
Відав Чжун Гун
думку про Цзи Сан Бо Цзи.
Вчитель відказував:
- Здатний. Хоча й невиможний.
Перепитав
тута Чжун Гун: - То хіба
є дозволенною
при управлінні народом
стерпніть така?
М’якість у власнім житті
ще й невимогливість
в справах державних до інших –
чи не надмір
бути поблажливим так?
Мудрий же згодився:
- Слушні слова твої, Юне.
Гнома друга
Якось Ай-Гун
мудрого так запитав:
- З учнів мислителя
хто найзавзятіше вчиться?
Вчитель сказав:
- Був Янь Хуей у мене
найзнаттєлюбнішим;
більше за те - любомудрим:
він не зривав
серця на інших повік,
і не повторював
власних помилок ніколи.
Та на біду
випала доля йому
надто недовгая:
нас він дочасно покинув.
Нині таких
учнів не маю, та ба –
навіть не чувано,
щоби навчатись любили.
Гнома третя
В князівство Ци
посланий був Цзи Хуа.
Хліба для матері
Чи - неприсутнього сина –
учень Жань Цзи
мудрого дати просив.
Вчитель наказував:
- Слід фу зерна наділити.
Прецінь Жань Цзи
більше наддати просив.
Вчитель відмовлював:
- Добре, наміряй їй юня.
Той же вділив
цілого піна зерна,
тим перевищивши
дозвіль у п’ять раз по десять.
Вчитель сказав:
- Чи відправлявся до Ци
тлустими конями,
прибраний в хутра коштовні.
Так я чував:
муж благородний дає
поміч біднішому,
а не збагачує ситих.
Гнома четверта
Як Юань Си
домоуправником був,
вчитель пожалував
хліба за службу в Сімействі:
аж девять сот
мірниць відсипав зерна.
Той – відмовлятися.
- Заробку не відмагайся, -
мудрий сказав, -
А забагато тобі -
зможеш підтримати
рідних, сільчан та сусідів.
Гнома п'ята
Так розсудив
зглядно Чжун Гуна мудрець:
- От як отелиться
тяглова мура корова
справним бичком –
золотошерстим, без плям,
з рівними ріжками –
геть для офіри підхожим,
навіть якщо
люди не схочуть його
в жертву приносити
через плямисту матусю,
справді хіба
духи річок та озер
ним гордуватимуть?
Так і з Чжун Гунем шляхетним.
Гнома шоста
Мудрий рече:
Учень Хуей
в серці несхитнім своїм
міг залишатися
по три луни – чоловічним.
Щодо іних –
ледве стає їм на день
людинолюбності,
зрідка - луну продержаться.
Гнома сьома
Раз Цзи Кан Цзи
розпізнавав: - Чи Чжун Ю
гож долучитися
до управління ділами?
Мовив мудрець:
- Зважливий Ю, тож йому
справи державницькі
труднощів не заподіють.
Спрошено знов:
- Мудрий, можливо до справ
керми державою
Ци допустити? І вчитель
так відповів
- Ци – прозорливець, зело
в прописах знається.
Чом же прави́ти не зможе?
Ще Цзи Кан Цзи
відав: - Чи учневі Цю
можна довірити
діло правління князівством?
- Має талан
Цю, ще й до того - хисткий.
Що перешкодою
стане йому у правлінні?
Гнома восьма
Ци – Лу старши́й -
за Мінь Цзи Цзяном послав:
Бі управителем
здумав наставити Цзяна.
Та посланцю
так Мінь Цзи Цзян відказав:
- Якнайлюб’язніше
ти відмовляйся за мене.
Знову почне
звати служити мене -
прийдеться з’їхати
жити у Вєнь верхоріччя.
Гнома дев'ята
Учня Бо Ню,
що на проказу заслаб,
вчитель навідував.
Крізь полуденне віконце
хворого він
взявши за руку, сказав:
- Тому б не скоїтись…
Он як на долю припало.
Душу таку
неміч здолала така!
Мужа достойного
неміч така одоліла!
Гнома десята
Мудрий рече:
Бігме що був
прекраснодушним Хуей!
Їв, вдовольняючись
їдною чашкою рису,
мав для води
кухлик з шматка гарбуза,
жив у провулочку.
Інший не зніс би злидоти.
Він же всякчас
в гуморі перебував.
О, найдостойнішим
був Янь Хуей безсумнівно!
Гнома одинадцята
Мовив Жан Цю:
- Справа не в тім, що мені
бракне відрадості
вчителя Путь сповідати –
cил не стає.
Вчитель йому відповів:
- Сили не вистачить,
як, півдороги пройшовши,
кидаєш йти.
Руки впустивши тепер,
себе обмежив ти
у просуванні подальшим.
Гнома дванадцята
Так до Цзи Ся
мовив учитель: - Ти будь
вченим з шляхетніших,
а не дорадником з ницих.
Гнома тринадцята
Як у Учен
настановили Цзи Ю
міста правителем,
вчитель його запитався:
- Чи віднайшов
гідних соратників ти?
Янь же відказував:
- Здрівся Тань Тай на порекло,
йменням Ме Мін.
Той манівцями не йде
і навертається
тільки у справах до мене.
Гнома чотирнадцята
Мудрий рече:
Он Мень Чжи Фань
не виславляє себе:.
цеп замикаючи,
відступ солдатів прикрив він -
ззаду скакав
так, як достойному слід.
Лиш перед брамою,
військо вперед пропустивши,
хльоснув коня
й мовив: - Позаду я був
не од хоробрості -
кінь мій не йшов бозна чого.
Гнома п'ятнадцята
Мудрий рече:
В наші часи
Без красномовства Чжу То
бід не уникнути -
навіть з красою Сун Чжао.
Гнома шістнадцята
Мудрий рече:
З дому йдучи,
двері чи хтось обмине?
Чом же не слідують
Путтю прямою й надалі?
Гнома сімнадцята
Мудрий рече:
Там, де ество
вченість долатиме, ми
дикість побачимо.
Як переважить просвіта
сутність людську,
то буквоїдство цвіте.
Де ж рівноважними
стануть натура й культура
і сотворять
зовнішньо-внутрішю міць,
там ми уздрінемо
справді шляхетного мужа.
Гнома вісімнадцята
Мудрий рече:
Так від Небес
йде, що прямими у світ
люди з’являються
і прямодушністю жиють.
Як покрививсь
хтось і облудливим став –
потіль він дихає,
покіль судьба милоститься.
Гнома дев’ятнадцята
Мудрий рече:
Мати Знання -
менше, ніж мати Любов.
Бути всередині -
більш за Любов Незрадливу.
Гнома двадцята
Мудрий рече:
Можна вести
річ про високе із з тим,
хто узвишаеться
розумом над пересічним.
З тим, хто стоїть
нижче за рівнем, не слід
бесід заводити
про превисокії сфери.
Гнома двадцять перша
Відав Фань Чи,
що називають знанням.
Вчитель відказував:
- Гідно народу служити,
шану і честь
духам завжди віддавать,
не наближаючись, -
це я знанням називаю.
Людськість просив
ще роз’яснити Фань Чи.
Мудрий відмовлював:
- Той предстає чоловічним,
хто попервах
пристрасті власні дола,
малозначущими
успіх і зиск уважає.
Гнома двадцять друга
Мудрий рече:
Мислячий муж
тішиться виглядом вод,
людинолюбному ж
душу всолоджують гори.
Наче вода
мудрий діяльний завжди,
людинолюбний же
ніби гора незворушний.
Має мудрець
норов легкий, мов потік,
горам подібниться
людяний у довголітті.
Гнома двадцять третя
Мудрий рече:
Лиш одного
князівству Цзи досягти
слід перетворення -
з Лу порівняється духом.
Тільки одне
Лу подобає здійснить
переінакшення –
Путь перед ним розвернеться.
Гнома двадцять четверта
Мудрий рече:
Кубок, що грань
втративши, чаркою став…
Чи ж обрядовий він?
Ні, то не кубок жертовний!
Гнома двадцять п'ята
Відав Цзай Во:
- Скажуть людному коли,
що до колодязя
хтось-то упав, чи ж подасться
слідом людний, -
порятувати його?
Мудрий відмовлював:
- Нащо б таке учиняти?
Допомогти
має шляхетний, - не буть
всім посміховиськом,
власнії в'язи скрутивши.
Можете ви
ввести в оману його,
та не удасться вам
мудрого в дурні пошити.
Гнома двадцять шоста
Мудрий рече:
Славний в мужах
скрізь набуває знання:
в давніх рукописах
і у культурі дідівській,
держить себе
в межах обряду всякчас,
тож - не відхилиться
вірного шляху ніколи.
Гнома двадцять сьома
Зволив мудрець
знану навідать Наньцзи.
Був невдоволений
з того Цзи Лу. І учитель
заприсягнувсь:
- Як неподобне вчинив,
Небо, відринь мене!
Хай мене Небо відрине!
Гнома двадцять восьма
Мудрий рече:
Вищих чеснот
Путь – то серединна Путь:
найдосконаліша
регула і найпряміша.
Шкода лише
здатних держатись її
вже небагатечко
серед людей залишилось.
Гнома двадцять дев'ята
Так запитав
вчителя учень Цзи Гун:
- Як подобало би
щедрого мужа назвати,
що спомогти
всьому народу зумів?
Людинолюбний він?
- Чом же лиш людинолюбний?
- вчитель відрік, -
Мудрий над мудрими то!
Навіть божественні
Яо і Шунь побивались,
що не могли
бути опорою всім.
Славний, бажаючи
мати устої, створяє
їх для людей;
себе становить трудом,
інших підводячи.
Здатність на інших дивитись
як на себе, -
це почитати і слід
людинолюбності
високосердим майстерством.
Вільний віршований виклад українською з підрядників та перекладів. Оригінал: http://www.confucius.org/lunyu/langr.htm
ID:
563647
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 02.03.2015 10:52:29
© дата внесення змiн: 23.12.2015 11:25:27
автор: Еkатерина
Вкажіть причину вашої скарги
|
